ВСЕ НАЙКРАЩЕ СТАЄТЬСЯ СПОНТАННО!
Привіііт! Сьогодні був неймовірний день і я б хотіла з вами трішки поділитись своєю радістю! Почну з того, що 16 січня рівно 18 років тому на світ народилася я - малишка, яка першим ділом посміхнулася, замість того, щоб заплакати. Відтоді пройшло багато часу і сьогодні мене вже можна вперше назвати повнолітньою! І, як не дивно, за сьогоднішній день посмішка не сходила з мого обличчя взагалі ні на хвилинку!!! Отож, розкажу як воно було... Щойно пробило 00:00 - моя сусідка по кімнаті сказала мені встати і піти за нею. Можете уявити моє здивування, коли я побачила, що мої улюююблені сусідочки зробили мені цілий квест по гуртожитку, знаючи мою слабкість до загадок. На кожному поверсі мене чекали заховані папірчики з оригінальними побажаннями, а в кінці ще й перші подаруночки *-* Настрій уже був на висоті, незважаючи на пізню годину. Зранечку я прокинулась і трішки повідписувала подяки на всі ті милості, що мені писали друзі, які зараз не поруч зі мною. Потім я вирішила запам'ятати цей день надовго, тому підняла свою дупцю з ліжечка і пішла з подружкою на хокейний матч. Ви запитаєте навіщо йти дівчинці, та ще й на хокей, та ще й у свій День народження?Прост)) Я давно хотіла побути на реальній грі, відчути всю цю швидкість і адреналін, тому чому б і ні? Але, на жаль, коли я під'їхала до Палацу Спорту, і каса, і будь-які вхідні двері були зачинені, а перед входом стояли такі самі здивовані люди, які не розуміли шо відбувається. Факт є фактом - на матч ми не попали, а точніше нікого не впустили, а точніше матчу мабуть і не було. Не суть. Ми не дуже розчарувалися і вирішили з подружкою піти в кінотеатр у сусідньому "Гуллівері", то ж не псувати свято через таке непорозуміння. Виявляється я їхала в ліфті пліч-о-пліч з Вовкою Зеленським, правда він був у капюшоні і з щетиною, тому я його не впізнала -_- В кіно підходящих сеансів також не було, а чекати годину якось не хотілося, ми вирішили просто піти у одне кафе на Олімпійській. І коли до пункту призначення залишалося лише перейти дорогу, ми спустилися в підземний перехід і до нас підійшов хлопець з банальним запитанням: "Дівчат, у вас хвилинки не знайдеться?". Відтоді і починаються найцікавіші пригоди сьогоднішнього дня. Цей хлопець запропонував нам взяти участь у грі "Крокодил" через півгодини, головний приз якої - безкоштовні сертифікати в Сушия. Я відразу була заінтригована, дізналась усі деталі проведення гри і майже без вагань погодилась. Мабуть з мого боку це дуже дивно було йти не знати куди не знати з ким і не знати навіщо, але, я ж була не сама, а з подружкою, тому якщо б мене почали вбивати в якійсь секті - вона б почула >.< Та й взагалі я люблю спонтанні рішення і неочікувані повороти подій, тим більше перспектива сидіти в кафе і їсти піцу була не такою цікавою, як спробувати щось абсолютно нове і несподіване. Кароче, прийшли ми в те приміщення, де мала відбуватися гра, дізналися хто її організує, з якою метою і т.д. Нас поділили на 4 групи по 4 людинки і склад моєї команди був просто ідеальним. Так як моя подружка вивчає китайську в університеті, вона запронувала назвати команду "Сяо мао", що означає "Маленькі котики" ^.^ В грі було 4 раунди, ми повинні були показувати жестами нааааайрізноманітніші слова, від "заносчивости" до "умиления", від "космічного мусора" до "вакууму", від "класифікації" до "мотивації" і т.д. Також ми вдягали маску і намагалися без міміки передати якусь емоцію, або ставали за спеціальну ширму і показували назви популярних фільмів. Якщо з "Гаррі Поттером" чи "Зоряними війнами" проблем не було, то "Король Артур", "Хоробре серце" і "Лють" викликали певні труднощі, адже назву цих фільмів не легко показати, а тим більше вгадати. Наша команда дійшла до суперфіналу і виграла сертифікат на 400 грн в Сушия! Уявляєте? Ось так раптово і з насолодою. Чесно кажучи, після того як гра закінчилась я ні на хвилинку не пошкодувала, що прийшла туди. Нові знайомства з приємними людьми, весела атмосфера, розминка для інтелекту і куууупа смішних моментів. Плюс надодачу головний приз в конкурсі та цукерки, які мене підкупили)) Моя подружка весь вечір дякувала мені, що я все ж відважилася погодитись на таку несподівану пропозицію і потягла її за собою, Ми вже домовилися скоро знову зістрітися з новими друзями і так само круто провести час разом. Тому висновок історії такий: не бійтеся казати "так" спонтанним рішенням, вони роблять життя цікавішим і часто приносять багато неочікуваного задоволення. Будьте відкритими для нових ідей та знайомств і сміливо йдіть назустріч новим починанням, адже все буде добре, мені Славік Вакарчук казав :З
З любов'ю, щаслива Аліна♥
Привіііт! Сьогодні був неймовірний день і я б хотіла з вами трішки поділитись своєю радістю! Почну з того, що 16 січня рівно 18 років тому на світ народилася я - малишка, яка першим ділом посміхнулася, замість того, щоб заплакати. Відтоді пройшло багато часу і сьогодні мене вже можна вперше назвати повнолітньою! І, як не дивно, за сьогоднішній день посмішка не сходила з мого обличчя взагалі ні на хвилинку!!! Отож, розкажу як воно було... Щойно пробило 00:00 - моя сусідка по кімнаті сказала мені встати і піти за нею. Можете уявити моє здивування, коли я побачила, що мої улюююблені сусідочки зробили мені цілий квест по гуртожитку, знаючи мою слабкість до загадок. На кожному поверсі мене чекали заховані папірчики з оригінальними побажаннями, а в кінці ще й перші подаруночки *-* Настрій уже був на висоті, незважаючи на пізню годину. Зранечку я прокинулась і трішки повідписувала подяки на всі ті милості, що мені писали друзі, які зараз не поруч зі мною. Потім я вирішила запам'ятати цей день надовго, тому підняла свою дупцю з ліжечка і пішла з подружкою на хокейний матч. Ви запитаєте навіщо йти дівчинці, та ще й на хокей, та ще й у свій День народження?Прост)) Я давно хотіла побути на реальній грі, відчути всю цю швидкість і адреналін, тому чому б і ні? Але, на жаль, коли я під'їхала до Палацу Спорту, і каса, і будь-які вхідні двері були зачинені, а перед входом стояли такі самі здивовані люди, які не розуміли шо відбувається. Факт є фактом - на матч ми не попали, а точніше нікого не впустили, а точніше матчу мабуть і не було. Не суть. Ми не дуже розчарувалися і вирішили з подружкою піти в кінотеатр у сусідньому "Гуллівері", то ж не псувати свято через таке непорозуміння. Виявляється я їхала в ліфті пліч-о-пліч з Вовкою Зеленським, правда він був у капюшоні і з щетиною, тому я його не впізнала -_- В кіно підходящих сеансів також не було, а чекати годину якось не хотілося, ми вирішили просто піти у одне кафе на Олімпійській. І коли до пункту призначення залишалося лише перейти дорогу, ми спустилися в підземний перехід і до нас підійшов хлопець з банальним запитанням: "Дівчат, у вас хвилинки не знайдеться?". Відтоді і починаються найцікавіші пригоди сьогоднішнього дня. Цей хлопець запропонував нам взяти участь у грі "Крокодил" через півгодини, головний приз якої - безкоштовні сертифікати в Сушия. Я відразу була заінтригована, дізналась усі деталі проведення гри і майже без вагань погодилась. Мабуть з мого боку це дуже дивно було йти не знати куди не знати з ким і не знати навіщо, але, я ж була не сама, а з подружкою, тому якщо б мене почали вбивати в якійсь секті - вона б почула >.< Та й взагалі я люблю спонтанні рішення і неочікувані повороти подій, тим більше перспектива сидіти в кафе і їсти піцу була не такою цікавою, як спробувати щось абсолютно нове і несподіване. Кароче, прийшли ми в те приміщення, де мала відбуватися гра, дізналися хто її організує, з якою метою і т.д. Нас поділили на 4 групи по 4 людинки і склад моєї команди був просто ідеальним. Так як моя подружка вивчає китайську в університеті, вона запронувала назвати команду "Сяо мао", що означає "Маленькі котики" ^.^ В грі було 4 раунди, ми повинні були показувати жестами нааааайрізноманітніші слова, від "заносчивости" до "умиления", від "космічного мусора" до "вакууму", від "класифікації" до "мотивації" і т.д. Також ми вдягали маску і намагалися без міміки передати якусь емоцію, або ставали за спеціальну ширму і показували назви популярних фільмів. Якщо з "Гаррі Поттером" чи "Зоряними війнами" проблем не було, то "Король Артур", "Хоробре серце" і "Лють" викликали певні труднощі, адже назву цих фільмів не легко показати, а тим більше вгадати. Наша команда дійшла до суперфіналу і виграла сертифікат на 400 грн в Сушия! Уявляєте? Ось так раптово і з насолодою. Чесно кажучи, після того як гра закінчилась я ні на хвилинку не пошкодувала, що прийшла туди. Нові знайомства з приємними людьми, весела атмосфера, розминка для інтелекту і куууупа смішних моментів. Плюс надодачу головний приз в конкурсі та цукерки, які мене підкупили)) Моя подружка весь вечір дякувала мені, що я все ж відважилася погодитись на таку несподівану пропозицію і потягла її за собою, Ми вже домовилися скоро знову зістрітися з новими друзями і так само круто провести час разом. Тому висновок історії такий: не бійтеся казати "так" спонтанним рішенням, вони роблять життя цікавішим і часто приносять багато неочікуваного задоволення. Будьте відкритими для нових ідей та знайомств і сміливо йдіть назустріч новим починанням, адже все буде добре, мені Славік Вакарчук казав :З
З любов'ю, щаслива Аліна♥